АНАЛІЗ ВІДНОВЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПІДВТЕРДЖУЮТЬ ПРАВО ВЛАСНІСТЬ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» особи в яких нерухоме майно було пошкоджене/знищене мають право на отримання компенсації за умови наявності у них правовстановлюючих документів на таке майно.
Поширеним є випадком, коли постраждале населення втратило відповідні правовстановлюючі документи або не зареєструвало право власності у встановленому законодавством України порядку та позбавлене можливості отримати компенсацію передбачену Законом.
Одним із способів відновлення документа, що підтверджує право власності на нерухомість є звернення до суду.
Найбільш поширені випадки, за яких особи вимушені звертатись до суду для встановлення права власності на нерухоме майно:
- Фізична втрата правовстановлюючих документів (були знищені внаслідок пошкоджень/руйнації нерухомого майна, залишились на ТОТ, неможливість звернення до нотаріуса, БТІ, державного реєстратора через тимчасову окупацію відповідної території);
- Відсутність правовстановлюючих документів (житло було придбане не у спосіб встановлений законодавством України без проведення державної реєстрації);
- Визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування;
- Невірно оформлені документи.
- помилки, що допущені у правовстановлюючих документах, які неможливо виправити в інший спосіб
- визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності
Найбільш поширені способи встановлення права власності на нерухоме майно у судовому порядку.
Позов про визнання права власності відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:
1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов’язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов’язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов’язального права);
2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Позивач: власник нерухомого майна - особа, яка має право власності на майно, однак правовстановлюючі були втрачені.
Відповідач: особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин, орган місцевого самоврядування, районна державна (військова) адміністрація.
Підсудність: місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Докази:
- копії втрачених документів;
- технічний паспорт;
- покази свідків;
- докази реєстрації місця проживання в об’єкті нерухомого майна;
- витяг з ЄРДР.
На офіційному вебсайті Верховного Суду (supreme.court.gov.ua) у розділі Громадянам в підрозділі Розпорядження про визначення територіальної підсудності справ міститься зведена інформація про перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану.
Приклади справ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113503033
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113359280
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111922714
Позов про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.
У справах, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
- володіння визнається безтитульним, якщо воно здійснюється без будь-якої правової підстави.
Позивач: особа, яка добросовісно заволоділа нерухомим майно, продовжила відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років.
Відповідач: попередній власник майна або його правонаступник. У разі, якщо попередній власник нерухомого майна не був встановлений або не був і не міг бути відомим володільцю, то відповідачем може бути орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Підсудність: місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Докази:
- докази проживання в об’єкті нерухомого майна протягом 10 років;
- акти обстеження факту проживання в об’єкті ;
- докази реєстрації місця проживання в об’єкті нерухомого майна;
- покази свідків;
- витяг з ЄРДР.
Приклади справ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114774108
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114774620
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114881764
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114654561
Позов про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування
Відповідно до частини першої статті 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.
Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами.
Передумовою звернення є відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, незареєстроване право власності спадкодавця, тощо.
Позивач: спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Відповідачі: спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Підсудність: місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Докази:
- докази факту смерті спадкодавця (свідоцтво про смерть);
- докази родинних зв’язків учасників справи зі спадкодавцем (свідоцтво про народження, шлюб);
- копії документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом;
- довідки з житлово-експлуатаційних організацій, міських, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця;
- докази, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно;
- докази неможливості розв’язання питання в позасудовому порядку (письмова відмова нотаріуса);
Приклади справ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114870109
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114797203
Заява про встановлення юридичного факту належності правовстановлюючого документу (окреме провадження)
Заява про встановлення факту належності правовстановлюючого документу подається особою у разі наявності у неї оригіналу такого документу, в якому прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали.
При розгляді справи заявник повинен подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Заявник: власник нерухомого майна - особа, яка має право власності на майно, та має оригінали правовстановлюючих документів.
Підсудність: місце реєстрації/проживання особи.
Докази:
- оригінали правовстановлюючих документів;
- довідки, витяги з реєстрів;
- особисті документи, що підтверджують особу заявника.
Приклади справ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114789167
Заява про встановлення юридичного факту належності на праві власності нерухомого майна (окреме провадження)
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.
Рішення суду про встановлення факту належності нерухомого майна, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.
Заявник: власник нерухомого майна - особа, яка має право власності на майно, однак правовстановлюючі були втрачені.
Підсудність: місце реєстрації/проживання особи.
Докази:
- копії втрачених документів;
- технічний паспорт;
- покази свідків;
- докази реєстрації місця проживання в об’єкті нерухомого майна;
- витяг з ЄРДР.
Приклади справ:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112572874
Головним у процесі відновлення правовстановлюючих документів та запорукою отримання позитивного результату і одночасно надскладнішим є збір належних, достатніх і достовірних доказів.