Результати моніторингу виконання внесених змін до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 18.01.2018 р.

 

18.01.2018 року до Закону України «Про судовий збір» були внесені зміни прикінцевими положеннями Закону України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях», який набрав чинності 24 лютого 2018 р.. Частина перша статті 5 Закону України "Про судовий збір" доповнена пунктами 21 і 22.

Відповідно до п. 21 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

В травні-червні 2018 року громадською організацією «Десяте квітня» було направлено 54 запитів до судів загальної юрисдикції чотирьох областях України: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської.

На підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» перед судами були поставлені питання про надання інформації за період з 24.02.2018 року по день отримання запиту про:

  1. кількість звернень внутрішньо переміщених осіб з заявами про встановлення факту народження або смерті;
  2. кількість наявних справ про встановлення факту народження або смерті, по яких заявників було звільнено від сплати судового збору на підставі п.21 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір";
  3. кількість наявних справ про встановлення факту народження або смерті, у яких заяви внутрішньо переміщених осіб були залишені без руху з підстав несплати судового збору (без зазначення персональних даних заявників та інших осіб).

За результатами звернень були отримані наступні відповіді.

88 % (48 з 54) відповідей на запити було отримано.

За період з лютого по червень 2018 р. до зазначених судів були подано 560 заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення (народження або смерті, поданих у зв’язку із тимчасовою окупацією території України). Відповідних звернень у зазначений період не надходило до 15ти судів Кіровоградської, 6ти - Херсонської та 1го суду Миколаївської областей.

Ленінським районним судом м. Миколаїв у 3-х випадках ухвалами суду заявники були зобов’язані сплатити судовий збір за звернення із заявами про встановлення фактів (народження або смерті, поданих у зв’язку із тимчасовою окупацією території України).

 

98 з 560 заяв - були подані заявниками без підтвердження сплати судового збору та були розглянуті судами.

457 з 560 заяв - були подані заявниками з підтвердженням сплати судового збору.

Отримані результати дають підстави зробити наступні висновки:

 

  • наявний низький рівень правової грамотності і обізнаності про права та обов’язки заявників, зокрема, це стосується тих громадян України, які мешкають в Криму та обмежені в доступі до інформації;
  • заявники, які звертаються за правовою допомогою на підконтрольній території України, отримують неякісні юридичні послуги або стикаються із фахівцями в сфері права, які мають низький рівень кваліфікації, зокрема, щодо застосування ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ;
  • поодинокі випадки зобов’язання сплати судового збору, всупереч норм діючого законодавства (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

 

Рекомендації:

  1. Висвітлення проблематики у відкритих джерелах (мережі Інтернет, ЗМІ, інш.);
  2. Поширення інформації серед зацікавленого кола суб’єктів (фахівців системи БВПД, колегій адвокатів, судів, правозахисних НУО, міжнародних організацій) за для впровадження заходів по недопущенню порушень норм законодавчих нововведень;
  3. Проведення просвітницької діяльності за для підвищення рівня правової обізнаності громадян про свої права та обов’язки;
  4. Розробка інформаційних друкованих матеріалів за проблематикою для подальшого поширення серед зацікавленого населення через державні та недержавні установи, організації, в тому числі на пунктах пропуску.