Голові Верховної Ради України
Стефанчуку Р.О.
Шановний Руслане Олексійовичу!
Цим листом висловлюємо Вам свою повагу і звертаємося до Вас у зв’язку з реєстрацією у Верховній Раді України та подальшим розглядом Проекту Закону про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” щодо особливостей набуття та втрати громадянства України окремими категоріям осіб (реєстр. № 7339)
Відповідно до пояснювальної записки, метою законопроєкту є врегулювання питання набуття та втрати громадянства України окремими категоріями осіб у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. Попри заявлену мету, проєкт закону містить суттєві вади, які у разі його прийняття призведуть до значних негативних наслідків як для громадян України, так і для тих іноземних громадян і осіб без громадянства, які мають право на набуття громадянства України.
Більшості положень проєкту закону бракує юридичної визначеності, а обмеження та ризики, які він створює, призведуть до серйозних порушень Конституції України та міжнародних зобов’язань, взятих на себе нашою державою в контексті скорочення кількості випадків безгромадянства.
Так, відповідно до змісту положень пропонованої редакції статті 6-1 Закону України “Про громадянство України”, автори законопроєкту пропонують фактично “карати” відмовою у набутті громадянства України, зокрема, за певні висловлювання особи. Більше того, законопроєкт започатковує практику колективного (сімейного) покарання і позбавлення можливості набути громадянство України. Вказане призведе до порушення статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Важливо зауважити, що обумовлення набуття громадянства України за народженням, за територіальним походженням, внаслідок прийняття до громадянства і за всіма іншими підставами одночасно відсутністю певних дій, як це пропонується в статті 6-1 Проєкту, є неприпустимим. Такий підхід не узгоджується з міжнародними зобов’язаннями України, а саме положеннями Конвенції про скорочення безгромадянства, Конвенції про права дитини, Європейської Конвенції про громадянство, які захищають право дитини на набуття громадянства з моменту народження та покладають на державу обов’язок надавати громадянство дитині, якщо в іншому разі вона стане особою без громадянства.
Додаткові підстави втрати (по суті – позбавлення) громадянства України, які проєктом закону пропонується включити до статті 19 Закону України “Про громадянство України” повторюють положення кримінального законодавства і не відповідають статті 25 Конституції України щодо заборони позбавлення громадянина України громадянства, свобода від якої не може бути обмежена навіть в умовах воєнного стану.
Більше того, відповідальність у формі припинення громадянства пропонується запроваджувати за дії, які вчинялися в минулому, що суперечить принципу заборони зворотної дії закону в часі (стаття 58 Конституції України).
Врешті-решт запропоновані підстави втрати громадянства України, по-перше, ігнорують засадничі положення Конвенції про скорочення безгромадянства 1961 року, які забороняють державам-підписантам позбавляти особу її громадянства, якщо таке позбавлення зробило б цю особу – особою без громадянства, по-друге, не відповідають принципам законодавства України про громадянство України, визначеним у статті 2 Закону України “Про громадянство України”.
Втім, попри вищезазначені ризики, суттєві зауваження ГНЕУ, законопроєкт підтримав профільний Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин з рекомендацією включити його до порядку денного сьомої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання та в подальшому прийняти за основу.
Потенційно прийняття і застосування цього законопроєкту спричинить значне збільшення кількості осіб без громадянства та під ризиком безгромадянства, в той час як під таким ризиком вже опиняються особи в умовах війни та міграції, спричинених державою-агресором, Російською Федерацією. При прийнятті пропонованих положень – діти таких осіб, які народжуватимуться в майбутньому, також втрачатимуть підстави для набуття громадянства України і зв’язок з Україною, що негативно відображатиметься на демографічному потенціалі нашої країни.
У зв’язку з вказаним вище, ми звертаємося до Вас із проханням врахувати цю позицію під час вирішення питання внесення до порядку денного сесії з огляду на його невідповідність Конституції України та міжнародним зобов’язанням України.
БФ “Право на захист”
ГО “Десяте квітня”
МФОЗНС “Регіон Карпат” NEEKA
ГО “Центр прав людини ZMINA”
Проєкт “Без кордонів”
ГО “Студія сучасного права”
Free Belarus Center
Освітній дім прав людини – Чернігів
Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів
Центр громадянської просвіти “Альменда”
Центр громадянських свобод