У виборах до органів місцевого самоврядування, що пройдуть наприкінці цього тижня, не зможуть взяти участь люди, яким українська влада відмовляє у підтвердженні належності до громадянства України. ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» вважає таку ситуацію несправедливою, тому хоче ознайомити Вас з однією показовою історією людини, яка не голосуватиме на цих виборах не через свою позицію, але через об’єктивну неможливість.
Мій голос не буде почуто.
Я виросла без батьківської опіки, дитинство провела в дитячих будинках. Не мала можливості отримати вищої освіти. Усе своє життя пропрацювала на Січневому заводі в Одесі. За плечима три шлюби та загублені зв’язки з донькою та внуками. Мої речі, включаючи документи, було викинуто колишньою дружиною останнього чоловіка.
Тепер я без даху над головою, родичів та документів. Міграційна служба вважає мене порушницею законодавства, хоча я все своє життя прожила в Україні. З 2018 року моя справа побувала вже в усіх інстанціях судової влади. Навіть при позитивному рішенні Верховного суду паспорт я отримаю не раніше, ніж через чотири місяці.
Мене не існує ні для держави, ні для громади, ні для сім’ї. Мій голос не буде почуто.
Саме так пані Валентина розповідає про своє життя.
Народившись у буремний 1953-й рік Валентина Валентинівна одразу потрапила до дитячого будинку і навіть не знала своїх батьків. Проте це не завадило їй отримати базову освіту і одразу піти працювати на Січневий завод (нині - "Краян") в Одесі, де вона працювала більшу частину свого життя. Валентина Валентинівна активно переймалася життям трудового колективу, захищала його інтереси на теренах райради та міськради. Але через сімейні негаразди у дев'яностих роках вона посварилася зі своїм колишнім чоловіком, який вирішив зрадити нашу героїню і повернутися до своєї першої дружини, яка через ревнощі викинула всі документи Валентини. Так вона опинилася безпомічною на вулиці...
Наразі Валентина Валентинівна намагається повернутися до нормального життя, зберігаючи оптимізм і життєрадісну позицію, але не може навіть отримати паспорт громадянина України, тому і звернулася до ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» за допомогою.
11 квітня 2019 року Приморський районний суд м. Одеса виніс рішення по справі Валентини Валентинівни, яке надало змогу отримати їй паспорт громадянина України, але ГУ ДМС України в Одеській області подало апеляційну скаргу на це рішення, і Одеський апеляційний суд 6 лютого 2020 року скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси. ГО «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» не полишає Валентину Валентинівну напризволяще та захищає її інтереси вже у Верховному суді, де її справа знаходиться на розгляді наразі.
Ми сподіваємося, що Валентина Валентинівна візьму участь у наступних виборах як звичайний виборець, а, можливо, і балотуватися на відповідальну посаду.