Дані про епідемічну ситуацію із захворюваністю на COVID-19 у світі залишаються невтішними, і Україна, на жаль, не є щасливим виключенням. Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) відзначає різке збільшення зареєстрованих випадків коронавірусної хвороби COVID-19 із серпня-вересня 2020 року.
Наприкінці того ж року, Наказом №3018 МОЗ була затверджена Дорожня карта з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021 - 2022 роках. Та чи всі охочі можуть зробити щеплення?
МОЗ повідомляє, що іноземці та особи без громадянства (ОБГ), які перебувають в Україні на законних підставах, можуть вакцинуватися від COVID-19 за тією ж процедурою, що й українські громадяни. Однак проблема у тім, що досі значна кількість осіб без громадянства та осіб, які потребують підтвердження належності до українського громадянства фактично є недокументованими, і в такому становищі вони залишаються «невидимими» для держави.
У когось може виникнути питання: а чому держава має опікуватись ними? Ми спробуємо відповісти на нього.
По-перше, право на життя - це фундаментальне та невід’ємне право кожної людини. Загальна декларація прав людини, прийнята ООН у 1948 році, визнає також право кожного на «медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, яке є необхідним для підтримання здоров'я» (ст. 25). Людство пройшло шлях у тисячі років, аби дійти того рівня гуманізму, при якому стале можливим існування прав людини. Тож чи має відсутність паспорту або посвідки ставати перепоною для реалізації базових прав? На наш погляд, це крок назад, який неприйнятний.
По-друге, в умовах пандемії надважливим є формування масового імунітету. Для цього вакцинуватись має не менш ніж 60% населення. Станом на 20 жовтня, в Україні дві дози вакцини від COVID-19 отримало 6 743 615 осіб, що становить близько 15,2% від населення держави. Тож вакцинація кожної особи, яка бажає зробити щеплення, має значення.
Управління верховного комісару ООН у справах біженців звертає увагу на досвід країн, які прийняли стратегію вакцинації усіх людей, незалежно від їх правового статусу. Серед них, зокрема, Португалія, Іспанія, Туркменістан, Кувейт та Іорданія.
Окреме не менш складне питання стосується отримання недокументованими особами COVID-19-сертифіката про вакцинацію та проходження лабораторних досліджень із метою виявлення факту захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19. Воно регулюється Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 677 від 29 червня 2021 р. Так, формування COVID-сертифіката здійснюється уповноваженою установою за запитом запитувача. Запит, у свою чергу, має містити дані документів, які посвідчують особу. Оскільки ж недокументовані особи їх не мають, і дані про них не містяться у Єдиному державному реєстрі, то формування як внутрішнього, так і міжнародного COVID-сертифіката стає неможливим. Це ж тягне за собою неможливість низку інших труднощів на кшталт обмеження свободи пересування, права на роботу, тощо.
Чи знаєте ви осіб, які через відсутність документів не можуть вакцинуватись проти COVID-19? Розкажіть нам про це в коментарях нашого допису на Facebook.
Нагадуємо, що особи без громадянства можуть звернутися до нас для отримання безоплатної правової допомоги: за телефоном 0637142275, електронною поштою на адресу [email protected], або за допомогою форми зворотного зв’язку на нашому сайті https://dk.od.ua/contacts.
