legal

Чи можна вислати особу, що проживає в Україні без документів протягом останніх 15 років та створила тут сім'ю?

Дійсно, на практиці це трапляється. Але у кожній такій справі необхідно чітко визначитися, в яку країну така особа має повернутися - адже можливо, що там її не вважають громадянином.
Саме з такою ситуацією звернувся до ГО "Десяте квітня" Сергій (ім'я змінено). Він народився на непідконтрольній урядові Республіки Молдова території лівого берега Дністра, та мав лише паспорт так званої ПМР. У 2005 році він переїхав до України, і відтоді так в Україні і лишився, знайшов роботу, влаштував сімейне життя. Хоч і не офіційно, адже дійсних документів весь цей час не мав.
А в кінці 2019 року до його оселі завітали прикордонники. І вже за кілька днів Сергія повідомили, що він має повернутися до Молдови.
 

При вирішенні питання про законність рішення про примусове повернення особи без громадянства адміністративний суд не має права ігнорувати факт встановлення країною, до якої депортується особа, того, що ця особа не є її громадянином.

Фабула справи

Позивач звернувся до суду із позовом до територіального підрозділу ДМС України про  визнання недійсним та скасування рішення про примусове повернення позивача до Республіки Молдова.

Позовна заява була мотивована тим, що позивач не документований паспортом будь-якої держави та не визнає себе громадянином Республіки Молдови, куди відповідач його примусово повертає. Позивач прибув в Україну з непідконтрольної Республіці Молдова території на лівому березі Дністра понад 15 років тому і з цього моменту проживає у фактичних шлюбних відносинах з громадянкою України відкрито, не переховуючись від органів влади. При цьому відповідач не здійснив запитів до вповноважених органів Республіки Молдова для перевірки приналежності позивача до вказаної країни.

Разом із поданням позовної заяви особо самостійно звернулася до Консульства РМ у м. Одесі для з’ясування того, чи є вона громадянином Молдови, чи ні.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позивач знаходиться на території України без законних на те підстав, а тому має бути депортований. При цьому суди підтримали позицію відповідача, що він не мав зобов’язання запитувати у органів Республіки Молдова чи є позивач їх громадянином.

При цьому позивач надав у суд довідку Консульства РМ в Одесі, що ця країна не вважає позивача своїм громадянином.

Вказана довідка не була врахована судом апеляційної інстанції, на що окремо звернув увагу Верховний Суд. Верховним судом було зроблено висновок, що апеляція мала можливість витребувати та оглянути в судовому засіданні оригінали цієї довідки або ж самостійно зробити запит до Консульства Республіки Молдова в Одесі.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що позивач вважає себе особою без громадянства, при цьому судом не встановлені обставини, за яких відповідач в оскаржуваному рішенні ідентифікував позивача як громадянина Республіки Молдова.

За вказаних обставин рішення суду апеляційної інстанції було скасоване, а справа повернута на апеляційний розгляд для ретельного дослідження спірних правовідносин.

 

Висновки

Вищевказаним рішенням Верховний суд наголосив на необхідності з’ясування всіх суттєвих обставин справи (зокрема чи є особа громадянином країни до якої вона депортується і яким чином територіальний підрозділ ДМС України встановив державну приналежність особи) при прийнятті рішення щодо законності або незаконності про примусового повернення особи без громадянства.

Тобто при прийнятті  рішення суд має остаточно визначитись із правовим статусом особи – чи є вона іноземцем або особою без громадянства. У разі появи сумнівів суд має право оглянути оригінали поданих доказів або ж самостійно зробити запит до консульської установи.